Дикун 1953р – №1 у моєму особистому рейтингу фільмів, котрі мали найбільший вплив на розвиток моторуху.
Фільм, котрий, власне, дав початок та поштовх для всього подальшого байкерського кіно.
Реальні події, котрі стали основою сценарію, мотоцикли, молодий Дон Віто Корлеоне Марлон Брандо у головній ролі, заборона на показ у Великобританії, знята тільки через 14 років після виходу фільму у прокат, все сприяло успіху та популярності. Стрічка добре передає вайб 40х-50х років минулого століття. По суті, фільм був, як зараз би сказали, агітаційно-маніпулятивною заказухою, для формування негативної думки суспільства про байкерів.
Інколи складається таке враження, що через 80 років деякі речі зовсім не змінилися. Але повертаємося до нашої історії та її реального прототипу.
Жах у Холлістері
З’єднані Штати Америки, Каліфорнійська ОТГ, містечко Холлістер. Населення станом на 1947р. складає біля 4000осіб. Спокій у місті забезпечує 7 поліційських. Життя минає нудно й монотонно. Рятує ситуацію ландшафт навколо міста, котрий виявився придатним для тогочасних перегонів на мотоциклах. І вже починаючи з 1930р, гонки відбуваються на постійній основі, щорічно. Організатором виступає AMA (American Motorcyclist Association)
Бунт у Холлістері (Hollister Riot)
В зв’язку з Другою Світовою Війною всі заходи були припинені, й відновилися тільки в 1947р. Спрагнені хліба та видовищ, у Холлістер, за різними даними з’їхалися від 3’000 до 4’500 байкерів, з усіма витікаючими. Під впливом алкоголю та інших веселих речовин, відбувалися нелегальні гонки, бійки та одні з перших заїздів в бар на мотоциклі. Одним словом, всі веселилися як могли. Якщо ж бути об’єктивним, сучасники писали, що насправді нічого катастрофічного не відбувалося, а вливання мотоциклістів в економіку містечка були просто грандіозними. На жаль, вже в той час місцева журналістика була спраглою до сенсацій, а автори дописів тяжіли до клікбейтних провокативних заголовків…. І чорний піар та жовта преса зробили свою справу
“Байкери захопили місто”, “Холлістер в облозі”, “Найгірші 48 годин в історії” і т.д. Саме такими заголовками майоріла тогочасна преса. Ілюструвалося це все відповідним фото
Автором даного фото є Барні Петерсон, фотограф San Francisco Chronicle. Фото визвало справжній фурор після того, як його опублікували ще кілька серйозний періодичних видань, на кшалт журналу LIFE. Учасники тих подій стверджували, що фото постановочне, але Рубікон було перейдено, і перші стереотипи про байкерів пішли в народ.
AMA технічно “дала задню”, і тоді й прозвучала канонічна фраза про 1% “нечемних” мотоциклістів. Але про це буде окрема розповідь. Характерно, що на даний час AMA просуває версію, ніби цих слів ніхто не говорив, а журналісти самі її вигадали. Чи варто вірити слову заокеанських діячів видно на прикладі останніх подій, тому хай кожен Сам робить висновки.
Дикун виходить у світ
І от, у 1953р., виходить фільм за мотивами Холлістерських подій. Сюжет простий та незамислуватий. Для сучасних глядачів, любителів екшн, інтриг та хромокею, можливо, навіть нудний. Але не для мотоциклістів. Сам Сонні Боргер, один із засновників та багаторічний президент HELLS ANGELS MC, у своїй автобіографії говорив про вплив фільму на становлення клубів та стиль їхніх учасників
Спойлерити більше не буду. Нас цікавлять зовсім інші речі. Головних героїв у фільмі Дикун двоє.
Перший це Джонні (Марлон Брандо)
Джонні,як на мене, штучний персонаж, позитивний герой. Любить трошки похуліганити, розсікає на імпортному Triumph Thunderbird, та одітий по останньому писку байкерської моди. Одним словом, видно, що чувак забезпечений та добре укомплектований.) Але є одне але. У далекі-далекі часи, коли бюджет фільмів не дорівнював бюджетам деяких країн, а в штаті не було десятків костюмерів, дизайнерів, стилістів та їм подібних, приходилося давати ради самотужки. З чим Брандо справився блискуче. Все, що на акторі, це його особисті речі. Саме Брандо створив образ та стиль класичного байкера. Після виходу фільму попит на косухи та джинси зріс в рази. Більше для популяризації шкірянок зробили хіба тільки RAMONES. На фото з Холлістера видно,як реально були одіті тогочасні байкери.
Джонні та його товариші являються учасниками клубу The Black Rebels Motorcycle Club. Чорні Повстанці. Емблема з Черепом практично один в один повторює аналогічну з одного з найвідоміших в світі клубів OUTLAWS MC. Що ще раз ілюструє підхід до справи режисера та знімальної групи
Чіно (Лі Марвін). Хлопець з народу. Їздить на убитому Флетхеді (часи,коли Харлей Девідсон у кадрі забезпечував половину успіху фільму ще не настали). Одітий скромно і зі смаком. Негативний персонаж. Що характерно, більшість глядачів симпатизують саме Чіно. Він простий та прямолінійний, любить відірватися у колі собі подібних. Учасник THE BEETLES MC. Кольорів не носить. З Джонні їх звязують старі неприязні стосунки. Користується беззаперечним авторитетом товаришів
Чи варто подивитися фільм Дикун?
Лампове вінтажне кіно. Проривний фільм свого часу, викликаний сформувати негативну думку суспільства щодо всіх двохколісних. На практиці ж ефект був діаметрально протилежним. Надихнув багатьох купити мотоцикл та досліджувати самостійно захопливий світ під назвою Мотобратство. Беззаперечний вплив на формування байкерсьокого стилю одягу. Фільм перший багато у ще у чому. Вплив на клуби, незгідні з офіційною лінією організацій з мотосфери та взагалі Людей, не готових погоджуватися з системою, людей Вільних Духом.
Якщо Ти, мій юний Друже, вже бачив фільм, маєш нагоду передивитися ще раз, якщо ні, то не відкладай на пізніше, а вмикай негайно та поринь у часи, коли трава була зелена, мотоцикли металеві, а Дружба міцна, і справжня!