ОФІЦІЙНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ:
Цей матеріал категорично не рекомендовано читати перед сном, на самоті в темному гаражі або перед нічним виїздом на порожню трасу. Людям із вразливою психікою та забобонним райдерам краще просто пропустити цей допис. Редакція MOTO.IN.UA не несе відповідальності за раптове зниження температури у вашому боксі, фантомний запах сірки чи дивні тіні, які можуть здатися вам у дзеркалах заднього виду після прочитання. Ви продовжуєте на свій страх і ризик.
Запах бензину, вечірні посиденьки в гаражах і нічна тиша… Напевно, кожен, хто слухав розповіді бувалих мотоциклістів знає, що існує містична легенда про Чорний мотоцикл. Вона передавалася з уст в уста, обростаючи новими моторошними деталями, і стала справжньою класикою двоколісного фольклору.
Негласне табу
У старих гаражних кооперативах існувало одне суворе правило: про Чорну Яву ніколи не говорили вголос, особливо вночі, перед далекою дорогою або на початку сезону.
Вважалося, що сама згадка про продаж проклятого мотоцикла здатна накликати біду.
Бувалі механіки вірили, що мертвий метал чує. коли про нього говорять.
Якщо хтось із молодих, наслухавшись байок, необережно питав: а де знайти ту саму Яву за копійки, старші різко обривали розмову, а сміливця відправляли крутити гайки чи протирати вихлопні – від гріха подалі.
Бо варто було лише вголос забажати цієї диявольської шари, як проклятий мотоцикл уже починав незримо шукати шлях до свого нового власника…
Легенда про Чорний мотоцикл: пекельна обкатка та Ява з хрестами
У 70-80-х роках минулого століття вершиною еротичних мотофантазій будь-якого підлітка була та сама, легендарна, Ява 350.
Але ходили чутки про іншу, особливу машину- чорну Яву, яку можна було купити за копійки.
Цей мотоцикл ніколи не виставляли на галасливих міських авторинках. За ним треба було їхати в глушину, далеке-далеке село, куди асфальт не доходив.
Саме там, у похиленому сараї під старим брезентом, ховався ідеальний мот.
Продавав його похмурий, мовчазний дід, який уникав дивитися в очі. Він віддавав мотоцикл майже задарма, ніби хотів якнайшвидше здихатися .
Старі механіки шепотілися, що двигун цієї Яви ніколи не бачив конвеєра.
Його відлили десь у найтемніших кутках підземного світу, а обкатував байк особисто Сатана, саме тому картер двигуна завжди залишався неприродно холодним, як лід, скільки б ти на ній не гнав, і ніколи не ловив прихватів)
А замість звичного запаху двотактної суміші за нею завжди тягнувся ледь вловимий шлейф паленої сірки .
На бензобаку акуратно красувалися білі хрести – за кількістю попередніх власників, які розбилися на смерть.
Ті, хто стояв поруч із заведеним байком, клялися, що на холостих обертах двигун працював інакше. Замість металевого дзвону він видавав глухий, тягучий стукіт, який містичним чином синхронізувався з пульсом райдера – ніби під баком билося живе серце.
А коли ти дивився в її круглу фару, здавалося, що звідти на тебе дивиться сама безодня.
Молода кров брала своє. Власник виїжджав на нічну трасу, і тут починалася містика.
На шаленій швидкості ручку газу клинило, гальма провалювалися, а звук двигуна перетворювався на потойбічний свист.
Ява несла свого вершника на вірну смерть. На ранок знаходили лише тіло. На місці аварії не було ні уламків, ні самого мотоцикла – він розчинявся у повітрі, щоб за кілька місяців знову виринути в іншому селі вже з новим хрестом на баці…
Еволюція прокляття і час японців
Час ішов. Епоха Яв минула і на наш ринок хлинули іномарки. Гаражні розмови заполонили нові магічні слова: Honda, Yamaha, Suzuki, Kawasaki.
Разом із мотопарком змінилася й стара легенда – диявольський тюнінг адаптувався до нових технологій.
У 90-х та нульових проклятий байк став ідеально чорним японським спортбайком: Kawasaki Ninja, Yamaha R1, або літровим Джиксером.
Пластик цього мотоцикла не просто блищав, він взагалі не відбивав світла зустрічних фар, ніби поглинав його, як чорна діра.
Знаходили його через підозріло дешеве оголошення.
Їхати доводилося в якусь глухомань, або покинутий гаражний кооператив, а продавав його мутний тип зі словами: терміново потрібні гроші. Стан сів і полетів.
Замість намальованих на баці хрестів тепер були ледь помітні насічки на рамі або прихований символ під сидінням. А при повороті ключа запалювання на приборці, замість звичного тесту систем, на частку секунди спалахували три шістки…
Новий власник виїжджав на нічну трасу. Рядний двигун зривався, стрілка спідометра лягала за 200 км/год.
Але наймоторошнішим у цій сучасній легенді були дзеркала заднього виду.
Вдень вони працювали як звичайне скло. Але варто було виїхати на порожню нічну трасу і випадково кинути погляд у дзеркало на шаленій швидкості… ти бачив там не порожню дорогу.
Ти бачив їх. Усіх попередніх власників, чиї життя забрав цей байк. З блідими обличчями вони мовчки сиділи у тебе за спиною і міцно трималися крижаними руками за твої плечі…
Саме в цей момент райдер від первозданного жаху втрачав контроль. Електроніка вмирала, гальма зникали, кліпони ставали кам’яними, а газ клинив, і оберти заходили далеко за відсічку…
Японський звір забирав чергове життя і безслідно розчинявся в темряві до приїзду швидкої та міліції…
Справжня природа прокляття
Але якщо відкинути містику і запах сірки, звідки ж насправді взялася ця легенда?
Усе набагато прозаїчніше.
У ті часи найпотужніші мотоцикли потрапляли до рук гарячої, недосвідченої молоді, яка не знала міри, а з екіпірування мала хіба що потерту шкірянку та дешевий шолом.
Старі, досвідчені байкери та механіки вигадали цю гаражну страшилку як своєрідний психологічний запобіжник.
Це була відчайдушна спроба хоч трохи остудити запал молодих гонщиків і змусити їх задуматися перед тим, як викручувати газ наосліп у нічній темряві.
Справжній диявол ховався не в холодному картері чи примарних дзеркалах, а в юнацькій самовпевненості, зношених гальмах і дешевих, відновлених після важких ДТП байках, які перепродували за копійки.
Легенда вчила найголовнішому: дорога не прощає легковажності, безкоштовної швидкості не буває, а техніка вимагає поваги.
Легенда про Чорний мотоцикл: Епілог – замість титрів
Осінь вже повноцінно вступила у свої права, асфальт стає холоднішим, гума тримає гірше, а вечори темнішають дедалі раніше.
Мотосезон поступово добігає кінця.Тому, виїжджаючи на трасу, завжди згадуй стару гаражну мудрість: тебе повинні чекати вдома живим, а не шукати у дзеркалах чужих мотоциклів…
Будь уважними до стану своєї техніки, не економ на безпеці, думай за себе, і за того хлопця в авто.
Ніколи не втрачай голову від швидкості.
Бажаємо всім рівних доріг, безвідмовних гальм, і щоб кожен із нас вдало, спокійно та безпечно закрив цей сезон. Бережіть себе!
