Мотодівчатам присвячується. На початку 1980-х років світ мотоподорожей виглядав зовсім інакше ніж сьогодні. У часи навігаторів, дронів, інтернету, супутникового звязку та смартфонів історія Елспет Бірд звучить як щось з розряду наукової фантастики.
Народилася наша героїня в 1959р. у Великобританії. Часи глобального фемінізму настануть ще не швидко, але Елспет у 16 років вже навчилася їздити мотоциклом. Вигляд дівчини на моті, котра сама подорожує тоді був чимось незвичайним. Навіть сама ідея увійти у світ де панують виключно чоловіки була, на той час, просто шаленою.
У віці 23 роки вирішує закріпити свій статус серйозного райдера та планує здійснити навколосвітню подорож.
На мотоциклі.
Одна.
Розпочинається пошук спонсорів та меценатів. Елспет розсилає листи у тематичні журнали. Результат ніякий. Практично всі відмовляються, аргументуючи тим, що це нікому нецікаво. Слово “хайп” тоді ще також не придумали ). Але дівчину вже було не зупинити. Незважаючи ні на, що вона починає підготовку до подорожі.
Як пізніше напише Елспет Бірд у своїй книзі “Lone Rider”, досвіду їзди поза асфальтом, на той час, у неї не було жодного. Були тільки бажання, мрія та мотивація.
МОТОЦИКЛ
Звичайно ж кожна подорож мотоциклом розпочинається з вибору самого мотоцикла. Часи коли ти йдеш до офдиллера і кажеш: дайте мені, будь ласка, отой новенький блискучий мотоциклик, обвішайте його всім, чим тільки можливо, а я взамін буду Вас піарити по всяких там Африках з Австраліями також ще не настали. Тому наша героїня могла розраховувати тільки на себе та свої скромні фінансові можливості. При виборі транспортного засобу для даної афери основних критеріїв було всього декілька:
- надійність
- простота
- ремонтопридатність у любих умовах
Вибором стає звичайній дорожній мотоцикл BMW R60/6. Мотоцикл далеко не самий свіжий, не самий легкий, туристичний та дівчачий. 1974р. випуску. На момент придбання на спідометрі вже є 45000 миль (72420км). Це не був мотоцикл мрії, але це був надійний та невибагливий апарат з двигуном повітряного охолодження. Елспет Бірд цілком реально оцінює його технічний стан, та практично повністю його переcипає.
Сама.
Для цього вона купляє мануал від Haynes (так, вони вже тоді друкували воркшоп мануали), та крок за кроком, болтик за болтиком готує мотоцикл до дороги. Коли все вже було готове, власноруч виготовляє багажну систему з алюмінієвими кофрами.
Насправді ж, з ящиками дивної форми та низької якості, що зрештою на їхній функціонал сильного впливу не мало.
У 1982р. подорож розпочинається
Подорож тривала кілька років. Загальний пробіг склав біля 35000 миль (56000км)
Етап 1: США та Канада ~8 000 км. Вона відправила мот кораблем до Нью-Йорка і проїхала весь континент до Лос-Анджелеса. Це була прогулянка перед справжнім пеклом.
Етап 2: Австралія ~15 000 км. Елспет проїхала вздовж і впоперек увесь австралійський континент. Тут вона ледь не закінчила свою подорож. Ловить обочину на гравійній дорозі, падіння, перелом ключиці, струс мозку, розбитий мотоцикл. Поки кістки зросталися в лікарні, вона рівняє руль та латає раму. В Австралії відбувається й перша фінансова криза. Щоб поїхати далі дівчина влаштувалася у паб в Сіднеї і пів року розносила пиво, щоб заробити на квиток до Азії.
Етап 3: Сінгапур — Індія — Пакистан ~12 000 км. Найважчий відрізок. Погане паливо, погані дороги. Кожен кілометр давався дуже важко. В Таїланді вона врізалася в собаку. Мотоцикл знову розбитий як, і сама водійка. Її забирає до себе місцева сім’я. На вечерю подали м’ясо. Коли Елспіт спитала, що це – їй просто показали на залишки тієї самої собаки….
В Індії почався справжній жестяк. Гепатит і дизентерія вичавили з неї всі сили. Щоб не звалитися з сідла від слабкості, вона просто прив’язувала себе. У цей час у штаті Пенджаб якраз вбили Індіру Ганді – кругом бунти, комендантська година і закриті кордони. Щоб врятуватися, підробляє документи на виїзд з країни.
Етап 4: Іран — Туреччина — Європа ~10 000 км. Вона проїхала крізь Іран під час війни з Іраком, перетнула Туреччину і в 1984-му повернулася у свій рідний Лондон.
Повернення
Після 56 000 кілометрів пекла, пилу, та виживання фінал виявився найбільш неочікуваним. Коли у 1984 році Елспіт Бірд вкотилася на своєму побитому BMW у рідний Лондон, вона чекала чого завгодно, але не тиші. Для Лондона 80-х вона була просто дівчиною, яка десь там каталася. Її досягнення було настільки поза межами тогочасного розуміння, що люди просто не могли його осягнути. Жінка? Одна? На мотоциклі? Навколо світу? Та ну, мабуть, просто трохи поїздила Європою.
Елспет не намагається щось комусь доводити, не бігає по ток-шоу та не світить обличчям в пресі .Вона закотила свій БМВ у гараж, запакувала щоденники, плівки, та запилені карти в картонні коробки, і засунула їх на горище та просто повернулася до навчання на архітектора, ніби цих двох з половиною років і не було.
Майже тридцять років ці коробки збирали пил. Елспіт стала успішним архітектором (до речі, вона купила стару водонапірну башту і перетворила її на свій дім.)
Світ дізнався про неї лише наприкінці 2000-х, коли журналісти випадково натрапили на її історію. І тут вибухнуло. Виявилося, що вона була першою британкою, яка здійснила одиночну навколосвітню подорож на мотоциклі!!!
Lone Rider
У 2017 році вона нарешті випустила книгу Lone Rider. Це не просто щоденник подорожі. Це книга про те, як воно бути абсолютно одною, коли тобі 23, і ти не знаєш, чи доживеш до ранку. Це не героїчний епос і не мотиваційний посібник. Це книга про психологію: як дорога випалює з тебе все зайве, залишаючи тільки голий інстинкт, і характер.
Це книга про самотність: автор пише без прикрас про те, як це тижнями ні з ким не розмовляти, і єдиним твоїм другом стає звук двигуна та дорога.
Як пише сама Елспет Бірд: я написала цю книгу не для того, щоб похвалитися. Я написала її, щоб нагадати собі: та дівчина на мотоциклі все ще живе в мені.
Мотоцикл залишився в її житті – але не став інструментом піару чи реклами.
Епілог
Сьогодні її BMW – це живий свідок тих подій.
Елспет досі їздить. Вона не пересіла на сучасні Гусі з усіма можливими електронними помічниками . Вона залишається вірною старому залізу.
Історія Елспет Бірд це історія про те, що справжня подорож ніколи не закінчується фінішною стрічкою. Вона закінчується тоді, коли ми опускаємо руки….
Це історія про те, що єдиним обмеження у здійсненні мрій є тільки ми самі.
Ми чекаємо на ідеальний момент, на нову гуму, на новий навігатор, легшу багажну систему, кращу погоду, нижчий курс долара чи лайк під постом про наші плани.
Елспет Бірд не чекала нічого. Вона не мала нічого, крім старого опозита, набору ключів, і дикого бажання подивитися, що там за горизонтом.