Сьогодні для всіх нас — особливо скорботний день. День пам’яті загиблих мотоциклістів. День, коли навіть найгучніші прямотоки замовкають, щоб вшанувати тих, хто більше ніколи не повернеться в гараж.
Кожен із нас знає: дорога дарує свободу, але водночас забирає найдорожче. І сьогодні ми згадуємо братів і сестер, які пішли у свій останній мотопробіг.
Братерство, яке сильніше за смерть
На кожному зльоті, на кожному фестивалі, мотозустрічі, чи мотопікніку завжди є хтось, кого ми згадуємо. У цьому й є фішка байкерської родини: навіть коли когось нема поруч — він все одно з нами. У наших спогадах, у фотографіях, у тих старих, кумедних історіях, які ми розказуємо біля вогнища
Ми всі різні: хтось ганяє спортбайком, хтось пливе круїзером, хтось крутить ендуро по бездоріжжю. Але коли йдеться про пам’ять — ми одна колона, одне братерство.
Чому цей день важливий
Статистика холодна й бездушна — щороку багато байкерів не доїжджають додому. Причин безліч: дурна швидкість, ями на дорогах, водії, які “не побачили мотоцикліста”. Але кожна цифра — це чиясь розбита сім’я, порожній гараж і не втілені мрії…
Тому цей день — це не тільки про сум. Це ще й нагадування кожному з нас: бережи себе, брате. Шолом, екіп, холодна, і твереза голова — ось те, що може відкласти твій останній виїзд
Згадуємо…
Згадуємо тих, хто ділив із нами трасу, гараж чи просто махнув рукою на світлофорі. Кожен із них залишив слід у спільноті. І хай вони зараз уже там, за горизонтом, — їхній дух усе одно мчить поруч із нами
Вічна пам’ять загиблим байкерам
Ви назавжди в нашій колоні
І коли ми сьогодні заводимо свої двигуни, то знаємо: перший оберт колеса — це завжди в їхню честь.